Гвиневера : Вбивця

"ВБИВЦЯ"

Земля заспрагла,всохла,посіріла...
І хоче крові,і бажає болю;
Відчути прагне злі судоми тіла,
І воплі жаху,і стенання кволі...
Змахнути палицею,канчуком шкіряним
Над головою бідного страждальця
І опустить на плечі безборонні -
Здригнуться плечі,посиніють пальці...
Кров - як вино:п'єш і не можеш впитись;
Крики страждання - кращі у стократ,
Не ріжуть слух,лише голублять вухо!
Та й серце в груди не вернеш назад...
Було колись,що кров лилась рікою,
Життя людське цінилось ні у гріш;
Та знають всі ціну стражданням й болю -
Коли ти виєш і в огні гориш.
Кроїти руки,роздирати спини
Мечем масивним - вгамувати лють,
Знущаючись над в'язнем безпровинним -
Страшне видовище;п'янка холодна жуть.
...Не маю змоги я іще напитись
І кров'ю й смертю,як ота земля,
І довго ми ще будемо коритись,
Перш ніж окропиться стражданнями рілля.
Чекати треба - перед нами вічність...
Сьогодні ввечері,як завжди,я молюсь.
...Бо вічність - це не так уже й багато -
Прийде мій час,і я іще нап'юсь!..