ГиХШП:: - собака

ваще-то песня такая была столетней давности. у децтве охряпки разные под гитару завывали эту хуйню.

Воняет пОтом

Не вам, судить меня, задротам

Я в башню навалил еноту

И волку в башню навалил

Едва я дух переводил

Как на плечо, мне, грузно

Медведь мне лапу положыл

Тогда в штаны я навалил

И тихо-тихо я завыл....

.

Очнулся. Лес.

И птичье пенье

Очко разорвано

Как крест

В огромный чорный

джып залез

И еле-еле, заскулив

Повел домой локомотив

Вонзается снег

Мне в морду лица как врагу,

Вся жисть папалам,

Астанусь я там,

А вы не ганите пургу.

.

До крови припасть-

Пошла раз так масть,

В тайгу я беру пистолет,

Там сброшу бинты,

Мы будем на "ты":

И я,и убийца медвед.

.

Хотела жить?

Хотела петь?

Хотела срать, блевать, рожать?

Весны ждала?

Помыла окна?

Сушить развесила бельё?

И что же?

Я убил тебя.

Твои замершие соски

Грызут голодные собаки…

ЗЫ, повтор каммента к говну некоей helga за апрель ноль пятого года.

Так уж наверно богу угодно, все мы у Димы под властью.

Пизду в попалам

И хуйа не достать, но хуй к прыжку был готов.

Хуй в горло вцепился, но не разжать ему смертельную хватку клыков.

Мнгновенье Елене хуй подарил,

И лежа по яйца во рту, хуй видел,

Как нож хозяин вонзил в горло Елене-врагу.

"Я полечусь, ему дам

все равно,

его бы ебсти, о Аллах!"- молила его, он

ушел, не заметив слезы в Еленых глазах.

А она все смотрела хозяину в след, не верила, что бросит, уйдет

А впереди, лишь белый снег и песни вьюга поет...

Время несет свой стремительный бег.

И вот переждав пургу,

Сбросив бинтов белизну, человек,

Снова собралась в тайгу.

И запрегая коня, увидала в белом как сперма снегу,

Димон без движенья у дома лежал в липком от страсти поту.

А она подошла,

И давай хуй ласкать...,

И хуй к прыжку был готов.

Хуй в горло вцепился и уже не разжать смертельную хватку клыков.

В океане средь могучих волн,

Где дельфины нежатся с пеленок,

Раз попался под рыбацкий борт

Маленький попался дельфиненок.

.

Весь изрезан кормовым винтом

Оставляя след кроваво-алый,

Все быстрее приближалось дно

А дельфин все звал ну где ж ты мама.

.

Мать, услышав лишь прощальный зов,

Бросилась, о скалы разбиваясь,

А вдали послышался лишь стон

Мамочка, прощай, я умираю.

.

В океане средь лазурных волн

Где дельфины нежатся с пеленок

Рыбаки нашли на берегу

Мать, а с нею рядом дельфиненок

Сірка ти знаєш куме мій Сірка собаку мойого

Пішов раз я на полювання з ним у зимку це було

Рушницю взяв з собой, та ще і пістолєт. Да!

І думав що відмідь тодіся не врятує нєт

Пішов з Cірком на полювання, ага, я це казав,

Пішов раз я на відмідя Сірка з собою взяв

Сірко собака мій пішов зі мной на ведмедя

А шо із того було я роскажу погодя

Сірко собака мій, Сірко собака мій собака

Сірко собака мій, Сірко собака мій пес

Запхав в рушницю в два стволи тугого жакана

Ведмедя думав завалить чи може кабана

З тваринами ціма у мене давняя война

То ж думав справді я тоді, що ведмедю хана

І от прямую лісом та і бачу пагорба

Там може справді спить ведмідь чи може то кабан

Сірко за мной біжить ти знаєш куме то мій пес

Як я іду на ведмедя беру його в лєс

Якщо берлога із медведєм де ж там голова

Ведмедя мудро вполювать то не прості слова

І бачу я із дірочки на пагорбі щось дмить

То точно є берлога і там лежіть ведмідь

Чи може то помилка є оптіческий обман

І то є не берлога і там сидить кабан

Та мені страшно не було, рушницю ж я узяв

Сірко собака мій мене із заду прикривав

Якщо берлога поруч то нема шляху назад

Важливо знать, де голова, а де ведмедя зад

Якщо нема шляху назад, то є "питання два"

І де в берлоги зад, а де, звиняюсь, голова

Пулять в ведмедя навмання - то виглядає тупо

Важливо перш за все дізнатись, де голова, де дупа

Є у берлоги горби два, один є трохи нищий

Там мусить бути голова, а другий трохи вищий

Того не розумію я й Сірко - то мій собака

Де ж у берлоги голова, а де, звиняюсь

Забий собі у люльку трохи доброго табака

Бо ми не палимо с Сірком, Сірко - то мій собака

Налив сам собі одну, куме, бо в мене ще є

А Сірко, собака мій, то він горілки не п'є

Тож націлив я рушницю та влупав два жакана

Туди, де голова, чи в ведмедя, чи в кабана

Влупив та й затаївся, сам дихалку причаїв

І з ведмедем покінчено, бо думаю, влучив

І раптом сзаду щось важке мені на плечи - гець

Чи то ведмідь, чи то кабан, все думаю - капець

А сам і бачу, шо Сірко, і шо Сірко, то чую я

І розумію, шо Сірко та сру не переставая

My czterej pancerni

"Rudy" i nasz rudy pies..

My czterej pancerni,

Powrocimy wierni,

Po wiosenny bez.

Оторвали мишке лапу,

Но животный нехороший

Нас и правой уебошил

А какая рифма:в красном от крови снегу - в красном от крови снегу. О гуру, как тебе удается столь виртуозно обращаться со слогом?! Я уже не говорю про всякую хуйню типа "в переди" и нехватку запятых.